Цікаві завдання для дітей

Будьте уважними!

Мірошниченко В.А. Казка «Фарби Осені»

Казка «Фарби Осені»

Було у батька на ім’я Рік чотири доньки: Осінь, Зима, Весна і Літо. Всі вони любили малювати і часто сперечалися, бо кожній хотілося взяти фарби. І тоді батько установив чергу  і кожній доньці за її характером і вдачею подарував чарівні барви. З того часу кожна сестра панує три місяці поспіль, розфарбовує все навколо, а потім настає черга іншої.

Красуня Осінь дістала зі скрині свої улюблені чарівні фарби. Чи не засохли вони за ці довгі місяці чекання? Надворі ще панувала сестра Літо. Але Осінь так скучила за малюванням, що вночі вийшла тихенько з палацу і навшпиньках прокралась в парк. Вона кінчиком пензля підфарбувала у жовтий колір листячко струнких беріз.

Вранці художниця подивилася на плоди своєї роботи і залишилась задоволеною: в зелені коси беріз були вплетені золотаві стрічки з жовтого листячка. Це було так красиво!

Літо, обходячи володіння, теж побачила золотаві стрічки на березах і сумно зітхнула – її пануванню наставав кінець і треба було поступитися сестрі. Вона підійшла до Осені, вклонилася і стиха промовила: «Сестрице, настала твоя черга змінювати барви». Зраділа Осінь, подякувала, схопила пензлі і вибігла у парк.

Радіючи, сіла на галявині, уважно обдивилася навкруги, розгледіла кожне деревце, розвела фарби і почала їх змішувати. Для кожного дерева знайшла свій колір і сміливо почала працювати. Кленки стали жовто-гарячими, берези – зелено-золотистими, а у каштанів на гілках відкрились зелені коробочки і з них на землю , на радість малечі, посипались коричневі блискучі плоди - каштанчики. Горобина стоїть оранжева, прикрашена кетягами червоних ягід. А подивись на листя винограду! Воно і зовсім бордового кольору.

А дерева в садах не стала змінювати Осінь, - залишила на згадку про панування сестри Літа. Тільки листячко почало засихати і осипатися вниз. Так і лежить воно зеленими плямами на пожовклій зів’ялій траві. А на гілках червоніють солодкі яблука, жовтіють смачні груші, синіють соковиті сливи. Яка ж ти щедра, Осінь! Наповнила врожаєм і відра, і кошики, і комори. Нагодувала всіх: і людей, і тварин.

Затихають веселі співи пташок. Вони збираються у зграйки, щоб летіти у теплі краї.

Починають засинати осінні квіти, - рожеві айстри і білі хризантеми, даруючи всім свою останню красу. Осипається різнокольорове листячко, покриваючи землю барвистим килимом. Дерева впадають в дрімоту. Скоро вони заснуть довгим міцним сном.

Осінь закінчує своє панування.  Вона оглядає всі сади і парки, заглядає під кущі, проводжає пташок і складає чарівні фарби до наступного року.

А на порозі вже чекає своєї черги Зима.

Мірошниченко В.А.

Вірші про осінь для дітей

ДЛЯ УЧНІВ 3-4 КЛАСУ

***

Золоті квітки

Вишиває осінь на канві зеленій

Золоті квітки.

Квіти оживають, і з дерев спадають

Жовті нагідки.

Яблука і груші падають на землю,

Боки, спини б'ють.

Люди їх збирають, у мішки ховають,

Кури їх клюють.

Бавляться дітками, бавляться квітками,

Моляться батьки.

Вишиває осінь на канві зеленій

Золоті квітки.

(Олександр Олесь)

***

Кленові листки

Осінь, осінь... Лист жовтіє.

З неба часом дощик сіє.

Червонясте, золотисте

Опадає з кленів листя.

Діти ті листки збирають,

У книжки їх закладають.

Наче човники, рікою

Їх пускають за водою.

З них плетуть вінки барвисті –

Червонясті, золотисті.

(І. Блажкевич)

***

Ще недавно в небі синім

Пролітали журавлі,

А сьогодні в безгомінні

Ходить осінь по землі.

І від краю і до краю,

Від двора і до двора

Золотого урожаю

Знов до нас прийшла пора.

***

Осінь

Знову я дивлюсь в віконце:

Он за ліс заходить сонце.

В лісі ходить хитрий лис...

"Мамо, що це, подивись?

Вчора ліс ще був зеленим

А сьогодні... онде клени

Червоніють, мов вітрила,

І берізка пожовтіла".

"Як красиво, – каже мама, –

Це віконце – наче рама,

А від сонця подарунок –

Панни Осені малюнок".

(О. Роговенко)

Вірші про осінь від українських поетів

Осінь, гарна молодиця
Розгулялась, веселиться,
Прикрасила все барвисто
І шипшинове намисто
Одягла собі на шию...
Та чого тільки не вміє
Осінь, щедра господиня!
Гарбузи, картоплю, дині,
Все зібрала із городу.

Не забула й про погоду:
Заховала у тумані
Сад, де яблука рум'яні.
Там, де груші соковиті
Зранку дощиком обмиті,
Листя жовте розтрусила,
Де береться в неї сила?
Осінь гарна молодиця...
Літо нам вже тільки сниться.
(Тарас Шевченко)

Шипшина важко віддає плоди…
Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: – Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене просила!
Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.
І просто осінь щоб була красива.
(Ліна Костенко)

Осінь

Рветься осінь руками кривавими

до далекого сонечка любого;

кров на шатах препишних шаріється,

оксамит і парчу залива.

Так для сонечка осінь убралася,

мов цариця у свято врочистеє,

все, що є на сім світі найкращого,

все зібрала на пишний убір.

Але дні все коротшають, міняться,

гляне сонечко й знову захмариться…

Журить осінь-сухітниця сонечко,

бо нема в ній весняних надій.

Рветься осінь. Терни невидимії

їй все тіло поранили, змучили,

а вона розпачливо всміхається:

"Сонце, сонечко, глянь, я сміюсь!"

Заховалось за горами сонечко,

з гір повіяло холодом, вогкістю,

сиві хмари на небо насунули,

"Ось я йду!" – обізвалась зима.

Осінь шарпнула шати кривавії,

аж до ніг їй упали, розсипавшись,

непокрита, нічим не захищена,

застогнала: "Іди, бо вже час…"

(Леся Українка)

Осінній вітре, що могучим стоном

Над лісом стогнеш, мов над сином мати,

Що хмари люто гониш небосклоном,

Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати;

Що у щілинах диким виєш тоном

І рвеш солому із сільської хати,

Зів'яле листя гоном-перегоном

По полю котиш, – вітре мій крилатий!

Я довго пильно слухав стону твого

І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш:

Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!

О вітре-брате! Як мене побачиш

Старим, зів'ялим, чи й по мні заплачеш,

Чи гнівно слід буття завієш мого?

(Іван Франко)

День пам’яті та примирення

Трудове навчання

Роботи до пасхальних свят

Природознавство

Проект «Домашні улюбленці»